Життя із часом димом знялося,
А люди в сумі, а люди кличуть
Підбитим птахом до нас кигичуть.
На чорних плитах у сльозах квіти
Ще досі чути як плачуть діти,
Як плаче мати, як стогне батько,
Таке не можна нам забувати!
Ще досі чути як плачуть діти,
Як плаче мати, як стогне батько,
Таке не можна нам забувати!
1944-2020р.р.
День пам’яті
ТРАГЕДІЯ СЕЛА КЛУБІВКА
ЗГАДУВАТИ БОЛЯЧЕ – ЗАБУТИ НЕ МОЖЛИВО
СЛІД ЗВІРА
На карті населений пункт зазначений, а насправді його немає. На обпаленій вогнем землі чорніють купи щебеню та пічні труби.
Усього 600 дворів спалив проклятий німець, стер з лиця землі велике українське село Клембівку.
У цей день карателі розстріляли кілька десятків радянських людей, розгромили все село. А ввечері у районі сусідньої станції з числа тих, кого вивезли, було розстріляно ще 75 чоловік. Доля решти невідома.
Ось що скоїли фашисти в селі Клембівка того страшного дня 24 лютого 1944 року.
24 лютого відбулася панахида у сільському храмі за односельчанами, які згоріли заживо до якої долучилися вчителі та учні Клубівського ліцею.
